Оптичні волокна безпечні

Інтернет

26. 10. 2020

Теми, пов’язані з впливом різних телекомунікаційних технологій на здоров’я мешканців, а точніше користувачів телекомунікаційних послуг, безумовно, є важливою частиною публічної дискусії. Важливо також говорити про те, як різні технології впливають одна на одну, наприклад про взаємні перешкоди між деякими каналами мобільної мережі LTE та цифровим телевізійним мовленням.

Останнім часом, однак, виникають запитання і щодо можливого впливу оптичних мереж. Тож підсумуємо, що таке оптична мережа, змонтована в багатоквартирному будинку, і які технології в ній застосовуються.

Для підключення окремих квартир використовують оптичне волокно, відгалужене від багатожильного магістрального кабелю, або окремі оптичні кабелі у відповідній захисній оболонці. Рішення ухвалює проєктувальник залежно від кількості квартир і просторового розташування будинку. В обох випадках усі волокна сходяться в центральному технічному приміщенні, яке слугує основним розподільним вузлом.

Що таке оптичне волокно?

Оптичне волокно – це циліндричний діелектричний хвилевід, у якому електромагнітні хвилі (зазвичай світло або інфрачервоне випромінювання) поширюються вздовж осі волокна завдяки принципу повного внутрішнього відбиття на межі двох середовищ з різними показниками заломлення. Внутрішня частина волокна називається серцевиною; навколо серцевини розташовані оболонка та первинний захист. Кожне волокно може передавати багато незалежних сигналів, кожен на іншій довжині хвилі світла. Побудова мереж малої протяжності з оптичних кабелів, наприклад усередині будівлі, економить місце в трасах, адже одне волокно може передавати значно більше даних, ніж один електричний кабель. Волокно також нечутливе до електричних завад. Оптичні кабелі не проводять електричний струм, тому це добре рішення для захисту комунікаційного обладнання, встановленого на лініях високої напруги та на металевих конструкціях, схильних до ударів блискавки. Їх можна застосовувати і в середовищах із вибухонебезпечними парами без ризику займання, а також там, де є побоювання взаємних завад з металевими кабельними лініями. Коли світловий сигнал проходить оптичним середовищем, не утворюється електромагнітне поле, яке могло б впливати на сигнали в інших провідниках. По скловолокну можна передавати зв’язок у безпосередній близькості від ліній надвисокої напруги 400 кВ.

Активну частину зв’язку в оптичних кабелях забезпечують прецизійні лазерні модулі. Вони модулюють інформацію з електричних сигналів у світлові. На протилежному кінці оптичної лінії, наприклад у домі користувача, зазвичай є мережевий термінал із подібним лазерним модулем. Перетворення оптичного сигналу назад в електричний, який може обробляти, наприклад, домашній Wi-Fi-роутер, може виконувати окремий пристрій – так званий медіаконвертер.

Наскільки безпечне саме лазерне джерело?

Чеське законодавство нічого не залишає на волю випадку. Ми дотримуємося Постанови уряду від 12 грудня 2007 р. про захист здоров’я від неіонізуючого випромінювання в чинній редакції. Обов’язкові технічні стандарти – ČSN EN 60825-1 та ČSN EN 60825-2, Безпека оптоволоконних систем зв’язку – класифікація обладнання та вимоги до нього.

Типові лазерні джерела, що застосовуються в оптичних мережах, належать до класу безпеки 1. Це та сама класифікація небезпеки, що й у DVD-програвачів чи слабких лазерних указок. До класу безпеки 1 належить обладнання, яке не становить небезпеки для здоров’я людини навіть за тривалого впливу.

Отже, встановлення оптичної інфраструктури всередині будівлі не становить небезпеки для здоров’я мешканців. Завдяки діелектричній природі це, власне, безумовно найбезпечніше рішення з погляду сусідства з іншими інженерними мережами в багатоквартирних будинках.